Державному архіву Луганської області — 100 років: історія головного джерела історичної пам’яті регіону

10 вересня 2025 року Державний архів Луганської області відзначив 100 років роботи. Східний Варіант дізнався більше про роботу головного джерела історичної памʼяті регіону та особливості його роботи під час війни

Історія терміном у 100 років

Саме державні архіви зберігають історичні документи про історію, соціальні, політичні та культурні події країни та регіонів. До того ж це ще й місце для науково-дослідної, просвітницької та експертної роботи.

Історія Державного архіву Луганської області починається з ліквідації Донецького губернського архіву й утворення на його місці трьох окружних архівних управлінь. 10 вересня розпочало роботу Луганське Окружне Архівне Управління, а 30 вересня — Старобільське Окружне Архівне Управління. Ці установи стали першим офіційним центром архівної роботи в області, які забезпечували збереження документів. Луганське окружне архівне управління очолив Микола Стрєльцов. Старобільське окружне архівне управління — Єфим Ячмєнєв.

«На окружні архіви покладалися ключові функції, спрямовані на збереження документальної спадщини. Вони відповідали за облік, зберігання та реставрацію архівних документів, а також здійснювали нагляд за організацією роботи з упорядкування документів в архівах підприємств, установ і організацій. Окрім цього, архіви видавали довідки на основі наявних матеріалів, які засвідчували офіційною печаткою з гербом. До листопада 1926 року у фондах архівних управлінь уже налічувалося 40 архівних фондів на 50 тисяч одиниць зберігання. Було упорядковано 77 лінійних метрів документальних матеріалів, проведено обстеження архівів 44 підприємств, установ та організацій», — розповідає директорка Державного архіву Луганської області Вікторія Кривицька.

Лише влітку 1929 року окружний архів отримав власне приміщення — будівлю клубу «Будівельник». Після капітального ремонту і переобладнання у жовтні цього ж року туди перевезли всі архівні фонди.

У 1930 році пройшла адміністративна реформа, яка скасувала окружну систему. Тоді Луганське окружне архівне управління реорганізували в Луганське місцеве. Старобільське архівне управління стало Старобільським архівосховищем Луганського міського архівного управління. З наступного 1931 року міські управління поступово ставали державними, які відносили до державних науково-дослідницьких закладів.

У 1932 році в Українській РСР створили області, що знов дало початок реорганізації архівів. Тоді у Сталіно (сучасний Донецьк) почало працювали Донецьке обласне архівне управління, яке координувало роботу всіх архівних установ регіону. Під його керівництво перейшли п’ять архівів — Артемівське, Донецьке, Луганське, Маріупольське та Старобільське.

На території Луганщини в цей час було засновано міські архіви в Кадіївці, Красному Лучі (нині Хрустальний), Ворошиловську (нині  Алчевськ) і Луганську, а також Олександрівський, Біловодський, Білолуцький, Верхньотеплівський, Лисичанський, Марківський, Міловський, Новопсковський, Новоайдарський, Ровеньківський, Рубіжанський, Сватівський, Сорокинський та Троїцький районні державні архіви.

«У 1938 році у результаті поділу Донецької області була створена Ворошиловградська область. У новоствореній адміністративній одиниці організували Ворошиловградське обласне архівне управління, яке взяло на себе координацію роботи всіх архівних установ регіону. У 1958 році область змінила назву на Луганську, що відобразилося й на назві архіву», — розповідає Вікторія Кривицька.

Попри важкі умови, архів збільшував свої фонди. Якщо у 1939 році Ворошиловградський обласний історичний архів налічував 787 фондів загальним обсягом понад 215 тисяч одиниць зберігання, то до 1941 року цей показник зріс до 908 фондів та 301 тисячі одиниць зберігання. Директорка архіву каже, у цей час основною проблемою була гостра нестача кваліфікованих працівників. Через низьку зарплату та складні умови праці було важко знайти фахівців.

Під час Другої світової війни найцінніші документи архіву евакуювали. Усього із 908 фондів тоді вивезли 350. Під час окупації Луганська німецькими загарбниками архівна справа пережила занепад. Після визволення вдалося врятувати лише незначну частину архівів. Загалом під час війни область втратила понад 4 тисячі фондів.

Поступово архівна справа області відновлювалася та збирала нові документи на зберігання. У 1960-х роках його фахівці взяли участь у створенні видання «Історія міст і сіл Української РСР», підготувавши нариси про Луганськ, Щастя та Лутугине.

У 1975 році у Луганську почали зводити нову спеціалізовану будівлю для архіву, яку закінчили лише у 1985. Туди перемістили увесь масив документів. На той час він складав понад 2300 фондів.

Двічі втрачали архіви через війну

Після проголошення незалежності України в роботі архіву наступила нова ера. Важливим кроком стало масове розсекречення архівних фондів. Завдяки цьому науковці, журналісти, правозахисники, а також звичайні громадяни змогли отримати доступ до великого обсягу інформації про діяльність державних структур, зокрема про репресії, політичні переслідування, події національно-визвольного руху тощо.

Протягом наступних років Служба безпеки України передала в обласні архіви тисячі справ військовополонених, а також фільтраційні картотеки, карні справи. Це дало поштовх до наукових досліджень. У 2004 році вийшла перша книга «Реабілітовані історією».

У 2000 році Державний архів Луганської області зберігав майже 6000 фондів.

«Окремою сторінкою в діяльності архіву став період 2007–2008 років, коли працівники архіву долучилися до загальнодержавного проєкту вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У результаті кропіткої роботи було встановлено і задокументовано імена понад 30 тисяч осіб, які загинули внаслідок голоду в межах Луганської області. Ці імена увійшли до регіонального тому «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Луганська область»», — розповідає директорка архіву.

У Луганську обласний архів розташований поруч зі Службою безпеки України. Через міські бої з російськими бойовиками вибуховою хвилею вибило вікна та двері. А до будівлі вторглися невідомі силовики. Як наслідок, збройні формування так званої «луганської народної республіки» заволоділи двома будівлями архіву, документами та довідниковим апаратом.

У 2014 році обласний архів двічі змінював адресу: спочатку у Сватовому, а потім — у Сіверськодонецьку. Вікторія Кривицька розповідає: попри труднощі, архів відновив свою роботу й ще зумів розвиватися в нових умовах праці. Станом на 24 лютого 2022 року Державний архів Луганської області налічував 327 фондів з обсягом понад 34 тисячі документів. Значна увага почала приділятися оцифруванню документів.

«За цей час Державний архів Луганської області запровадив проєкт «Пам’ятайте героїв АТО». Було створено 8 фондів особового походження та 3 колекції документів періоду проведення АТО/ООС в Луганській області, до яких надійшло 215 одиниць зберігання, що становило 496 документів особового походження», — розповідає Вікторія Кривицька.

Після початку повномасштабного вторгнення росії, попри стрімке просування ворога Луганщиною, працівники змогли евакувати 277 фондів на умовно безпечні території. Врятували всі архівні справи, що мають історичну цінність, соціальне-правове значення і можуть бути використані для проведення генеалогічних досліджень.

Завдяки роботі фахівців обласного архіву сьогодні продовжується оцифрування та зберігання важливих документів з історії Луганщини. Протягом останніх років організували 52 документальні виставки онлайн та презентували 13 банерних експозицій, присвячених визначним подіям в історії України та Луганщини. Ще одним з напрямків діяльності архіву є патріотичне виховання молоді.

«Задля збереження об’єктивної історії сучасних подій і протидії дезінформації, яку поширює російська пропаганда, Державний архів Луганської області започаткував проєкт «Луганщина у полум’ї повномасштабної війни». У межах цього проєкту вже зібрано 271 свідчення очевидців, 8 954 фотографії та 1 589 відеоматеріалів, загальний обсяг яких перевищує 30 гігабайтів. Ці матеріали фіксують реальні події, допомагають зберегти пам’ять про мужність і стійкість мешканців регіону, а також слугують надійним джерелом для майбутніх досліджень і правдивого відтворення історії», — розповідає Вікторія Кривицька.

Попри виклики евакуації та повномасштабного вторгнення, Державний архів Луганської області продовжує виконувати надважливу функцію — фіксування історично-значущих подій регіону. Днями архів відзначив своє 100-річчя!

Східний Варіант приєднується до привітань Державного архіву Луганської області зі 100-м Днем Народження, бажає успіхів у роботі, цікавих нових проєктів, а головне — повернення додому в рідний український Луганськ!

Читайте також: «Ми — українці, і це беззаперечно!»: як під час війни працює Держархів Донецької області