У Краматорську перебуває понад 2 тисячі дітей: як живе місто
Станом на кінець квітня у Краматорську лишаються, за різними даними, від 50-60 до 80 тисяч мешканців. Зокрема, у поліції Донецької області в коментарі Східному Варіанту зазначили, що взимку населення місто знаходилося в межах 60-70 тисяч.
Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.
Люди, які здебільшого вже виїжджали в евакуацію на початку вторгнення, повернулися з різних причин. Серед них, як розповідають у Краматорській міськраді, близько 2200 дітей, серед яких 380 – діти-сироти або позбавлені батьківського піклування.
Зважаючи на ситуацію на напрямку, багато місцевих зазначають: військовій адміністрації уже було б доцільно видати рішення про примусову евакуацію неповнолітніх, оскільки перебувати в місті уже небезпечно – не кажучи вже про відвідування дитячих майданчиків чи решти розважальних закладів. Проте поки лінія зіткнення відносно далеко – батьки з дітьми живуть у Краматорську. І на вмовляння не піддаються – ні коли їх вмовляють на переїзд працівники спецслужб чи адміністрації, ані коли це роблять сусіди.
Мешканка Краматорська Олена Перепелиця пригадує, як родина з двома дітьми, які мешкають поруч із її будинком, виїжджала у 2022 році з Краматорська – невдовзі після атаки авіабомби на залізничний вокзал. Тоді вона допомагала жінці збирати речі й була впевнена, що вони більше не повернуться в місто – принаймні допоки не закінчиться війна. Однак кілька місяців тому вони приїхали – після евакуації за кордон, а потім – нетривалого життя в центрі України.
«Умови були нормальні: кімната в гуртожитку, поділена на дві частини – для дітей і дорослих. Своя кухня, гаряча вода, гуманітарка – все було. Роботу навіть сусідка знайшла, але пропрацювала лише кілька місяців, бо повернулася сюди. Чому?.. Бо чоловік тут. Важко без нього. Він не виїздний, жив у їхньому будинку, а вона там сама, з двома дітьми. Це важко, я її трохи розумію. Але все одно ризик за життя для мене страшніший», – каже жінка, тримаючи в руках два великих пакети. Певним чином вони, наповнені продуктами, ліками та дитячими памперсами, є однією з причин, чому вона лишається у Краматорську – бо допомагає сусідам з піклуванням про молодшу дитину.
Олена Перепелиця додає, що вмовляла подружжя виїхати разом – роботи в прифронтовому місті небагато, можливостей навчання чи розвитку дітей – обмаль. На це сусіди заперечили категорично – мовляв, життя поза домом набагато дорожче, тому вони обирають жити «в рідних стінах», хоч і під російськими ракетами.
«Таких сімей зараз дуже багато повертається. На це сумно дивиться, бо в місті немає де дітям погуляти. Дитячі майданчики? Так поруч немає ніяких укриттів. Коли прилітає – то тут не лишається ні карусель, ні під’їздів. Навчання немає, відпочинку від постійних вибухів немає. Може, в когось є бункер якийсь прихований, але я про такий не знаю», – розповідає жінка.
Сама ж жінка тимчасово живе в Краматорську, проте наголошує – надовго лишатися ту не планує. На початку літа планує вже їхати в іншу область, однак хоче вмовити сусідів із дітьми поїхати з нею.
Слід зауважити, що місто щодня підпадає під російські обстріли. Дронами окупанти цілять як у цивільні будинки, так і в промислові об’єкти. Зокрема, останніми тижнями не було жодної доби, коли російські вояки не атакували б ударними дронами місто або його околиці. А трагічна тенденція поліції та прокуратури майже щодня публікувати дописи про чергових загиблих уже сприймається не як відчай, а як частина буденності, від якої з Краматорська неможливо втекти.
Читайте матеріал повністю: «Я оточення не боюсь – у 2014 нікуди не тікала, і зараз не поїду»: як живе Краматорськ за менш ніж 20 кілометрів від лінії зіткнення
Раніше Східний Варіант писав, що росіяни збільшили кількість обстрілів по мирному населенню на Донеччині.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Валерія Круподеря
