Сім'я з Лисичанська вивезла на саморобному фургоні з-під обстрілів рф 34 кота і вісім собак, потрібна допомога (відео)

Сім'ю з тваринами прихистили в Костянтинівці, на Донеччині.

Про це повідомляє Східний Варіант з посиланням на Суспільне

З кількох розбитих фур зібрали одну та на ній, рятуючись від постійних обстрілів російських солдат, лисичани вивезли 34 кота та вісім собак. Виїхали до Костянтинівки, що на Донеччині. Особисті речі взяти не змогли, вмістили тільки тварин.

"Я звичайний мешканець міста Лисичанська, де жила зі своєю родиною до війни. У мене звичайна сім'я – жили, працювали. Єдине, що у нас незвичайне – ми дуже любимо тварин. На сьогоднішній день у нас 34 коти та вісім собак. Були хворі, каліки, підібрані", – розповідає

Практично всі тварини у родини з Лисичанська підібрані

Наталія зазначає, що родина не виїзджала з Лисичанська довго, незважаючи на обстріли, бомбардування.

"Остання крапля була коли снаряди почали приземлятися біля будинку, метрів двісті, триста. Було дуже страшно, оскільки, таке передчуття, що наступний, це вже наше буде влучення. Після цього ми стали думати, куди нам поїхати. Евакуюватись із такою кількістю тварин практично неможливо. Як перевозити їх. Також неможливо оселитися. У нас навіть думки не було про те, щоб виїхати без тварин", – говорить жінка.

Кілька днів чоловік Наталії з декількох вантажних машин, які надав директор підприємства, де він раніше працював, збирав одну. Вони були побиті мінами, уламками. У цю фуру загнали легкові машини, в яких були коти та собаки.

У фурі вивезли машини з котами та собаками.

"На цій вантажівці ми поїхали. Далі треба було знайти житло. Тут допомогли мені мої друзі, волонтери константинівські. Спільними зусиллями ми знайшли будинок, який знімаємо безкоштовно, за комуналку", - розповідає Наталія.

За словами членкині Костянтинівського товариства захисту тварин Ольги Землянко, ця родина з Лисичанська багато років рятувала тварин, годувала їх за свої гроші.

"Їм зараз дуже потрібні корми, необхідні засоби для обробки тварин, їм потрібні будки", – говорить Ольга Землянко.

"У Лисичанську було дуже складно. Але всі проблеми матеріальні, соціальні – ніщо порівняно з тим, що там страшно. Нам доводилося бачити і руїни, і кров, і людей, які були поранені. Це було дуже важко. Дуже сильно боїмося, якщо таке буде, ми будемо змушені знову завантажуватися і знову їхати далі. Але сподіваємось, що скоро це все закінчиться і ми житимемо нормально", – ділиться Наталія Кравченко.

43

Поділитись: