Як житель Краматорська наводив російські ракети на школи рідної громади

У спецпроєкті «Колаборанти серед нас» Східний Варіант публікує матеріали на основі публікацій з офіційних ресурсів «Хочу к своим».

Олександр Радченко — житель Краматорська. До повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік працював водієм та доставляв продукти у заклади громадського харчування, заклади освіти та інші установи міста та району. Ніколи не позиціонував себе патріотом України, яка дала йому освіту, житло, можливість працювати та будувати своє майбутнє та майбутнє своєї сім'ї.

Як сам каже, частенько дивився російське телебачення та просочився ідеологією «руського світу». Вважав, що всі біди жителів України через її владу та відсутність піклування про громадян. Зате росія «тримає кожного на руках» і навіть бездомні волоцюги мають безкоштовне харчування та можливість проживати у притулках. Таке він якось побачив у ЗМІ рф через парадигму російської пропаганди. 

Щоб поглибити знання про росію почав активно використовувати заборонені в Україні російські соцмережі та долучився до проросійських спільнот у месенджерах та соцмережах. Вступив до групи у Телеграм під назвою «Донбаський партизан», де обговорювали різні проросійські новини та ідеї втілення російських ініціатив. Та насправді канал був тільки замаскованим під інформаційний. 

З повномасштабною війною адміністратор каналу запропонував винагороду за повідомлення про результати ракетних ударів росіян по місту і користувачі почали надавати інформацію прямо у загальний чат каналу. Радченко долучився до ініціативи містян та теж почав надавати певну інформацію про місто.

Помітивши активність, російські агенти перейшли в особисте спілкування з Радченком і запропонували йому окремі завдання, спокушаючи грошовим заохоченням. Він погодився та надав інформацію про сили оборони Краматорська. Це була інформація, яка могла допомогти росіянам планувати наступальні дії на місто, але недостатньою для завдання ракетного удару по його об'єктах. Сплативши першу винагороду, російський куратор дав завдання розвідати інформацію про одну із шкіл селищ на околицях Краматорська.

Радченко погодився та виїхав на вказаний об'єкт. Не знайшовши на місці ознак перебування українських військових повідомив, що школа порожня, зате він знає про дві інші школи сусідніх сіл, у яких точно перебувають українські військові. На правдивості наданої інформації колаборант, у переписці з російським агентом, наголошував, оскільки завозив туди раніше продукти для шкільної їдальні й інформацію йому підтвердили працівники школи. Але це було брехнею. Він не зв'язувався ні з ким з тих шкіл, та не володів інформацією, а лише хотів швидко отримати обіцяний гонорар.

На щастя, ракетний удар росіяни так і не завдали по вказаних колаборантом школам.

І це врятувало дітей та їх батьків, які переховувалися у підвалі однієї з них, виїхавши з уже окупованих росіянами населених пунктів.

Чи то лінь, чи то страх керували зрадником у той момент ми ніколи не дізнаємося, але саме жага наживи привела колаборанта на лаву підсудних. Так і не отримавши обіцяної винагороди Радченко почав писати у чат каналу, який вивів його на російських агентів, що його одурили. Так українські спецслужби змогли виявити та знешкодити колаборанта, заарештувавши його за 12 годин після першого повідомлення. Суд визнав зловмисника винним і виніс вирок, відправивши його за грати на 8 років та 3 місяці.

На питання журналіста: «Чи засуджуєте Ви ракетні удари росії по Україні?».

Відповідає: «Я не беруся хоч якось це оцінювати».

Водночас говорить про жахливі руйнування рідного міста, яке до великої війни розквітало сучасними парками та архітектурою.

Якщо ви з тієї чи іншої причини досі співпрацюєте з ворогом і займаєтесь тим, чим займався Олександр, у вас є шанс припинити цю діяльність на визначених умовах. Заповнюйте спеціальну анкету на сайті "Хочу к своим" і чітко виконуйте отримані інструкції.

Володієте інформацією про діяльність ворожих агентів? Допоможіть Силам оборони України! Повідомте, скориставшись анкетою на сайті.