Вкрадений ліс на продаж: як окупанти наживаються на українській деревині

Понад 8 млрд грн збитків для лісів Донеччини та Луганщини

Попри промисловість регіонів, на Донеччині та Луганщині є лісові ресурси. Загальна площа лісів Донеччини — 204 тис. гектарів (7,69 % від площі області). До збройної агресії росії тут працювало 11 державних лісогосподарських підприємств, після 2014 року їхня кількість зменшилася до 4. Зараз працюють лише Словʼянське та Лиманське лісові господарства.

До початку повномасштабного вторгнення рф українські лісогосподарські підприємства на Донеччині заготовляли близько 50 тис. м. куб. деревини на рік, яку використовували для власного виробництва пиломатеріалів та виробів із деревини. Наприклад, у 2020 році заготовили 49 тис. м. кв. деревини, з яких реалізували 37 тис. м. куб., у 2021 році — заготовили 48 тис. м. куб., а реалізували — майже 44 тис. м. куб. Про це Східному Варіанту повідомив начальник Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Володимир Селюк.

Станом на зараз у тимчасовій російській окупації перебувають 77 тис. га. лісів Донеччини. Адміністративна будівля Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства в Лимані була зруйнована під час боїв у 2022 році. За цим фактом розпочато кримінальне провадження, повідомив Селюк.

З початку повномасштабного вторгнення через ворожі обстріли та бойові дії у лісах Донеччини виникло 236 лісових пожеж на площі 4672 га. Орієнтовна сума збитків — 3,7 млрд грн, повідомили в Південно-Східному міжрегіональному управлінні лісового та мисливського господарства.

Мільярдних збитків зазнали парки та заповідники. На території національного природного парку «Святі гори» зафіксували понад 271 млрд грн збитків, у заповіднику «Крейдова флора» — 88 тис. грн, у ландшафтному парку «Клебан-Бик» — 1,5 млн грн збитків.

До 2014 року загальна площа лісів Луганщини сягала 357 тисяч гектарів (13,38 % області). Станом на зараз ліси, як і майже вся область, окуповані російською федерацією. До початку повномасштабного вторгнення працювало 5 лісомисливських господарств: Кремінське, Новоайдарське, Сіверськодонецьке, Станично-Луганське та Старобільське. Зараз не працює жодного.

При Луганській обласній військовій адміністрації (Луганська ОВА) утворили Комісію з питань встановлення фактів заподіяння шкоди та збитків лісовому фонду області внаслідок збройної агресії росії. Станом на зараз завдяки супутникам Комісія встановила 11 фактів заподіяння шкоди лісовому фонду пожежами внаслідок бойових дій.

«Факти встановлені на землях лісогосподарського призначення загальною площею 397 км кв., що знаходяться в користуванні державних підприємств Кремінного, Сіверськодонецького, Новоайдарського та Свердловського лісомисливських господарств. За інформацією Державної екологічної інспекції в Луганській області станом на березень 2025 року площа згорілих лісів та інших насаджень склала 43 тис. га. Відомості щодо площ лісів, які не підлягають відновленню можливо встановити після обстеження таких територій, яке на цей час є неможливим», — розповіла в. о. директора Департаменту комунальної власності, земельних, майнових відносин, екології та природних ресурсів Луганської ОВА Тетяна Кукушкіна.

Володимир Селюк додав, що для проведення розрахунку збитків, до Управління направили акти встановлення фактів шкоди лісовому фонду області, згідно з отриманими даними супутникового моніторингу та дистанційного зондування земель.

«За результатами попередніх розрахунків, орієнтовна сума збитків заподіяних земельним ділянкам лісогосподарського призначення, становить понад 4 млрд грн. Робота комісії триває», — зазначив Володимир Селюк.

Як окупанти вирубують український ліс

Будь-яке зникнення лісу, спричинене людиною на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), є незаконним. На цьому наголошує засновник ГО «Лісові ініціативи й суспільство» та експерт із питань лісової політики Дмитро Карабчук. Отримати інформацію з окупації важко, у такому випадку на допомогу приходять супутникові засоби та анонімні джерела.

Дмитро Карабчук розповідає про долю лісогосподарств на ТОТ: окупанти знаходили колаборантів серед колишніх працівників і пропонували їм очолити підприємства. Самі ж лісогосподарства перереєстровували за законодавством «днр», «лнр» чи росії, після чого вони продовжували працювати, зокрема й вирубувати.

«Зрублену деревину насамперед забирали військові для військових потреб. Частину забирав місцевий бізнес, хто мав вплив та доступ до лісових ресурсів. Ще частину — продавали населенню залежно від потреб. Це основні категорії, куди йде деревина з тимчасово окупованих територій», — ділиться Дмитро Карабчук.

Знищення українського лісу на ТОТ фіксується з 2014 року, розповідає речниця Центру національного спротиву «Липа». Окупанти цілеспрямовано підпалювали дерева, щоб зупинити просування українських військовослужбовців, а вирублені дерева використовували для фортифікацій.

«На жаль, ми не маємо конкретної інформації про те, що деревина з ТОТ продається за кордон. Однак маємо факти, що українська деревина вантажилася в Маріупольському порту. Куди вона йшла — точно не відомо, однак вона вивозилася з тимчасово окупованої України. Це саме стосується і українського зерна. Для цього окупанти будують цілі елеватори недалеко портів», — розповіла «Липа».

У Центрі національного спротиву зафіксували вирубки дерев так званими «Старобельским» та «СтаничноЛуганским лесоохотничьем хозяйством». Процес вивозу лісу відбувається під безпосереднім контролем російських окупаційних адміністрацій. Окупанти навіть не намагаються прикривати свою діяльність через «фірми-прокладки», оскільки, за їхньою логікою, вивозити звідси деревину до росії — не є експортом.

Цікаво, що до повномасштабного вторгнення підхід до лісовідновлення на підконтрольних територіях України та тимчасово окупованих різнився. Території під контролем України після 2014 року продовжували лісовідновлення (+9 %), тоді як окуповані ділянки зазнали різкої втрати лісів (−25 %). Про це йдеться в статті за співавторства Дмитра Карабчука «Політика збереження та управління в Українській Смарагдовій мережі підтримували темпи лісовідновлення, попри війну», опублікованій у міжнародному науковому журналі Nature.

За результатами досліджень експертів ГО «Лісові ініціативи та суспільство» з 2014 до 2023 року на тимчасово окупованих територіях втрачено 1214 га лісового покриву. З них 564 га — через пожежі, 650 га — через інші причини.

На територіях, тимчасово окупованих після повномасштабного вторгнення, втрати лісового покриву за 2023 рік сягнули 9 тис. га.

Ліси Донеччини та Луганщини переважно штучні, тобто були висаджені людиною. Після вирубок вони не здатні до самовідновлення. Окупанти не займаються відновленням лісового фонду. Тому можна говорити про загрозу знеліснення і безповоротної втрати лісових ресурсів на тимчасово окупованих територіях, каже Дмитро Карабчук.

Є окремі лісові ділянки — лісосмуги, які захищають поля від вітрів, створюють тінь та зменшують випаровування вологи з ґрунту, чим підіймають врожайність агрокультур. Знищення таких лісосмуг теж варто оцінювати, як втрату екосистемних послуг.

«Ще один вимір втрат — це втрата цінного біорізноманіття, яке занесено не тільки до Червоної книги України, а й до Бернської конвенції — це загальна Червона книга світу. Усі різновиди флори і фауни, які є в Червоні книзі, мають вартість шкоди, яку можна використати для розрахунку втрати, яка потребує компенсації», — каже Дмитро Карабчук.

Приклади вирубки деревини на тимчасово окупованих територіях України можна знайти в російських відкритих реєстрах. Щоправда, не з Луганщини чи Донеччини. А з Криму.

Згідно зі звітом «Обсяги заготівель деревини за 2023 рік» Фєдєрального агєнтства лєсного хозяйства, з тимчасово окупованого Криму росіяни заготували 11,4 тис. куб. м деревини. У звіт за цей рік не включені так звані «нові регіони» (а насправді тимчасово окуповані території України): Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області.

Однак заготівля деревини в інших окупованих областях України також відбувається. На тимчасово окупованій Луганщині працює мінімум одна лісозаготовча компанія — «Торгово-промышленное предприятие АПК групп». Інформацію про них є на російському ресурсі про торгівлю деревиною «Леспром».

Згідно «Леспрому», підприємство працює з 2004 року та станом на зараз виготовляє близько 5 тис. куб. м деревини на рік. Зареєстрована фірма за адресою Луганск, вул. Цимлянска, 5. Директор — Андрєй Пігарєв.

Ще одна компанія з тимчасово окупованого Луганська — «ЭкоДонЛес» або «ЛугаСтрой», яка займається гуртовим продажем будівельних матеріалів, у тому числі й деревини. Її директор — Владімір Страхов.

Владімір закінчив ліцей № 23 у Камʼянському Дніпропетровської області. Навчався в Університеті імені Альфреда Нобеля в Дніпрі. У якийсь момент він приїхав до Луганська, де й почав бізнес із гуртового продажу будівельних матеріалів «ЛугаСтрой».

Російська окупація у 2014 році не завадила Владіміру продовжити свій бізнес. На його сторінках у соціальних мережах купа дописів про «українських нацистів» та «россия — моя страна».

Попри відверту нелюбов до України, у статусі Владіміра у «ВКонтакте» відома фраза київського мера: «А сьогодні в завтрашній день не всі можуть дивитися…».

Продають українську деревину за кордон

Через початок повномасштабного вторгнення в Україну на російську федерацію були накладені економічні санкції, у тому числі й на експорт деревини. Міжнародні компанії, здавалося б, повністю відмовилися від купівлі сировини в держави-терористки. Та, як виявилося, росія знайшла спосіб обійти обмеження.

Одне з останніх розслідувань британської організації Earthsight, яка досліджує екологічні та соціальні злочини, показало, що російську деревину перемарковують в інших країнах і транспортують далі під фейковим походженням. Країні-терористці в цьому допомагали польська логістична фірма PL-Trading, польський постачальник фанери Альві-Бел, турецький дистрибʼютор SAABR Global, китайські виробники Tianma Lvijan, Linyi Camel Plywood Co., Global Plywood Biz.

«Цілком очевидно, що росія знаходить можливості обійти санкції. І така схема стосується не лише деревини, а буквально всіх сфер. Ворог знаходить можливості обходити заборони, щоби продовжувати свою злочинну діяльність, заробляти і спонсорувати війну проти України. Тож цілком реально припустити, що деревина з тимчасово окупованих територій транспортується до Європи. Ми впевнено можемо про це казати», — каже «Липа» із Центру національного спротиву.

Східний Варіант не знайшов прямих доказів, як деревина з ТОТ може експортуватися в інші країни. Однак із наведеної вище схеми ймовірно припустити, що ворог практикує це з 2014 року.

Як притягнути росію до відповідальності за вирубку українських лісів?

Україна може отримати компенсацію від росії за знищення лісових ресурсів. Однак для цього варто розробити механізм, каже Дмитро Карабчук.

«Чи є такі приклади у світі? Є. Коли була війна Іраку проти Кувейту (1990-1991), Ірак змогли притягнути до відповідальності. У 1994 році Кувейт звернувся до Компенсаційної комісії ООН з проханням отримати відшкодування від Іраку через ініціативу виплати воєнних репарацій для відновлення територій, які зазнали екологічних збитків по всій країні. ООН прийняли резолюцію, в якій зобовʼязали Ірак повернули завдані збитки, спричинені підпалом нафтових родовищ та іншими військовими діями. Ірак відмовлявся компенсувати, однак судовим рішенням ООН йому присудили заплатити компенсацію. Ірак нарешті погодився на компенсацію певної частини збитків і профінансував  роботи з очищення забруднених грунтів нафтопродуктами, мінами й іншими предметами та відновлення природної рослинності через спеціально створений фонд, який контролювала спеціальна комісія»,  — наводить приклад кандидат наук.

Поки що в Україні немає механізму притягнення росії до відповідальності за екологічні збитки. Однак на рівні областей та країни працюють комісії, які встановлюють факти шкоди та збитків нашому довкіллю.

«Для отримання компенсації за екологічні збитки від знищення природи необхідна ґрунтовна робота українських посадовців не тільки зі збору інформації про завдані збитки, наявність чітких доказів із розрахованими показниками і фінансовим еквівалентом, але і кропітка робота на міжнародній арені щодо пошуку того політичного механізму, який буде спроможний гарантувати притягнення агресора до відповідальності. Якою буде компенсація, залежатиме від спроможностей України як на полі бою, так і на міжнародній арені», — резюмує Карабчук.

***