«Блокадник Маріуполя». Чому маріупольці виступають за цей статус та що кажуть юристи?

Східний Варіант дізнався у Євгена докладніше про його пропозицію, а також обговорив процедуру надання спеціального статусу в Україні разом із представницями «Донбас SOS».

«Ніде в Україні я не бачив більше такої ситуації, як у Маріуполі»

Євген Тузов до початку повномасштабного вторгнення росії працював тренером в одному з тренажерних зал Маріуполя. Коли почалася велика війна, став комендантом трьох бомбосховищ для маріупольців, одне з яких було на базі спортивної зали. Три тижні Євген разом з іншими добровольцями допомагали переселенцям, пораненим, родинам із дітьми. Шукали їжу, організували підвіз питної води, координували людей в умовах повної відсутності зв’язку.

Після окупації Маріуполя Євген виїхав до Дніпра, де продовжив волонтерити. За його допомоги в місті організували прихисток для переселенців, а сам Євген почав їздити на прифронтові території, розвозив гуманітарну допомогу, евакуював людей.

Минулого тижня Євген опублікував у соціальних мережах пропозицію для маріупольців — обговорити законопроєкт України «Про статус блокадника Маріуполя». Він пояснює, що мешканці приазовського міста на початку повномасштабного вторгнення за декілька днів опинилися в пастці ворога. Армія росії безжально протягом трьох місяців руйнувала місто, зокрема житлові домівки, у яких ховалися тисячі мирних мешканців.

За повідомленням Маріупольської міської ради, інфраструктура міста була зруйнована на 90 %. За різними підрахунками, під час боїв загинуло від 20 до 100 тис. людей. Точне число дізнатися вже неможливо, адже росіяни після окупації прибирали тіла, спалювали їх, ховали в братських могилах. Так намагалися приховати сліди своїх злочинів.

Кадри бомбардувань маріупольського пологового будинку та Драмтеатру облетіли увесь світ і показали всю антигуманність російської федерації. А після увага журналістів була прикута до того, як маріупольці виїжджали з розстріляного міста на понівечених автівках, або навіть виходили пішки.

Захисники Маріуполя мужньо протримали оборону 86 днів. Їхнє протистояння із заводу Азовсталь стало прикладом стійкості та боротьби української армії.

«Після пекла в Маріуполі я побував на евакуаційних заходах у Бахмуті, Авдіївці. Ми возили гуманітарну допомогу в Ізюм, Костянтинівку, тільки-но деокуповані Лиман та Святогірськ. Ми були в Херсонській області після підриву Каховської дамби, рятували людей і тварин. І знаєте, я ніде не бачив того, що пережив у Маріуполі. У Маріуполі була гуманітарна катастрофа: їжі не було, люди пили воду з калюж, топили сніг, спускали з радіаторів. Люди ховали людей просто на подвірʼях. Батьки хоронили маленьких дітей у холодній мерзлій землі. Це неможливо забути», — ділиться спогадами Євген Тузов.

Що може передбачати статус блокадника?

Думки про спеціальний статус для маріупольців зʼявилася в Євгена ще декілька років тому. Він опублікував у соціальних мережах пропозицію суспільного обговорення законопроєкту про надання такого статусу. У чернетці документа пропонується визнати блокадником Маріуполя людину, яка перебувала в місті під час боїв. Такий статус за задумом надасть спеціальні пільги.

Зокрема, першочергове безоплатне медичне обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоровʼя, психологічну підтримку та реабілітацію, забезпечення ліками, санаторно-курортне лікування. Пропонується ввести для осіб зі статусом блокадника одноразову грошову допомогу, щомісячну адресну допомогу, пільги на оплату комунальних послуг. А ще першочергове забезпечення тимчасовим житлом, сприяння в працевлаштуванні, доступ до освітніх послуг, безоплатний проїзд у міському транспорті тощо.

Дехто з маріупольців підтримав таку пропозицію і навіть почав пропонувати своє бачення такого законопроєкту.

«Підтримую, жалкую що раніше не зробили, все чекали чудо. Тепер зрозуміло, чому все приховують й замовчують, бояться страшної правди. Тягли час», — пише Надія.

«Я пропоную розглянути питання створення громадської організації «Блокадників Маріуполя», яка не буде відноситися до так званої Маріупольської влади!» — запропонувала Любов.

«В мене папірець про фільтрацію зберігся, то є доказ перебування в блокадному Маріуполі? Але, як на мене, з безплатним проїздом у громадському транспорті то «перебір». Соціальний захист, забезпечення житлом — це найголовніше для всіх нас!» — написала Світлана.

«Підтримую! Але ж, хто та коли виїхав? Коли ти в першій день, а коли ти місяць, два під обстрілами, голодний та холодний? Як бути?» — пише Альона.

Євген Тузов наводить приклад: маріупольцям, які втратили власні автівки під час боїв за місто, держава могла б дозволити безплатне розмитнення автомобіля з Європи. Так люди могли б хоч трохи зекономити на втраченому.

Велика проблема в тому, що в Україні досі не відшкодували переселенцям те, що вони втратили після окупації своїх рідних міст. Тяжкою працею люди заробляли собі на житло та майно, яке в один момент знищила повномасштабна війна. Досі в Україні не прийняті механізми, завдяки яким переселенці могли б отримати компенсацію за зруйноване житло в окупації. Люди вимушені орендувати домівки за немалі кошти. А варіанти безплатного розселення найчастіше передбачають кімнату в гуртожитку.

Євген зазначає, що статус блокадника поширюватиметься не лише на цивільних, а й на військовослужбовців, які героїчно захищали Маріуполь. Так, на додаток до своїх пільг, як учасників бойових дій та ветеранів, вони отримали б додаткові.

«Є ризик чергового розколу суспільства», — правозахисниці

Введення нового статусу для окремої групи людей в Україні цілком можливо. Про це каже юристка гарячої лінії ГО «Донбас SOS» Богдана Гончар. Зараз діє статус «дитина війни», який отримують неповнолітні українці. Відомі статуси «ліквідатора Чорнобиля» або «дитини війни» часів німецько-радянського протистояння.

Введення статусу потребує прийняття окремого закону та внесення змін до чинних законодавчих актів. Це складний і довгий процес.

«Окрім самої пропозиції, треба пропонувати й дії, які потрібно зробити, щоб ідея була реалізована. Наприклад, визначити, хто саме підпадає під цей статус. Чи це люди, які перебували в Маріуполі з лютого по травень 2022 року? А якщо людина перебувала з лютого по березень чи менше? Чи підпадають під статус діти, які народилися в блокадному місті? Який державний орган відповідатиме за підтвердження цього факту? І як взагалі підтверджувати всім своє перебування в блокадному Маріуполі? Тобто це буде довідка органів влади, чи реєстрація місця проживання, чи свідки та відеоархіви?», — зазначає Богдана Гончар.

Запустити новий статус — довгий адвокаційний шлях. Спочатку потрібне суспільне обговорення та інформаційна кампанія, щоби побачити, наскільки населення готове прийняти таку ідею. Слід заручитися підтримкою депутатів, які могли б ініціювати законопроєкт Уряду на опрацювання.

Юристка чесно зізнається: поки що не бачить перспектив для введення такого статусу. Не лише через складність процесу, а й через брак вільного бюджету в держави, який можна було б направити на такі пільги.

«Щодня до нас телефонують люди, у яких житло зруйноване або залишається в окупації, і питають, коли ж вони зможуть отримати компенсацію. Ми пояснюємо, що закон ще не підписаний Президентом України. Яка причина? Бо немає грошей. І треба розуміти, законопроєкт про статус блокадника тягне за собою надання послуг, які потребують грошової підтримки. А грошей у нашій державі зараз дуже мало. І потрібно шукати донорів, щоб реалізувати такі ідеї. Бо може статися так, що це буде черговий закон, який прийняли, але не підписують, і як висновок — він не працює», — пояснює Богдана Гончар.

Введення окремого статусу лише для маріупольців може стати ризиком для чергового розколу в суспільстві, пояснює головна координаторка громадської організації «Донбас SOS» Віолета Артемчук. Вона вважає, що до питання втрат під час повномасштабної війни треба підходити з особливою обережністю:

«При великій повазі до людей, які пережили такі страждання в Маріуполі, в Україні є ще міста, які сильно постраждали під час повномасштабної війни, розпочатої росією. Дізнавшись про такий статус, бахмутяни можуть сказати: «Тоді й нам статус мешканців Фортеці Бахмут», а ірпінці теж скажуть, що вони не могли виїхати. І це може спричинити ще один великий розкол у суспільстві. Зараз наше суспільство не єдине — воно розколоте. Розколоте по різних лініях: ті, хто за кордоном, і ті, що залишилися, ті, хто залишилися в окупації й ті, хто виїхав і так далі. Ми бачимо, що ці розломи є. І на цій темі — введення окремого статусу саме для маріупольців — може бути черговий розлом серед людей, які постраждали від війни».

Можливою альтернативою, кажуть правозахисниці, може стати введення статусу для всіх українців та українок, які постраждали від війни, розв’язаної росією з 2014 року.

«Ми повинні визнавати біль кожного, не поділяючи на «важливий громадянин України» й «не важливий громадянин України». Ми бачимо сьогодні, як розділяють внутрішньо переміщених осіб першої та другої хвилі. І переселенці першої хвилі телефонують і кажуть про свій біль, тому що в них довідка ВПО, наприклад, 2017 року і вони не можуть претендувати на деякі послуги, які є для переселенців другої хвилі. Але дійсно, що можливе введення статусу для осіб, які постраждали від війни. І туди вже можуть входити люди, які отримали інвалідність через бойові дії, які були в блокаді Маріуполя, які втратили своє здоровʼя або рідних, які перебували в зоні бойових дій і так далі. Але ключові моменти — це просування цієї ідеї та пошук фінансування», — резюмує Богдана Гончар.

***

Читайте також: Житло для переселенців Луганщини: як отримати та що треба знати